Словник синонімів української мови. 2014.
відлунювати — ює, недок., відлуни/ти, и/ть, док. перех. і неперех. Відбивати звуки, віддавати луною … Український тлумачний словник
відлунювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
відбивати — а/ю, а/єш, недок., відби/ти, відіб ю/, відіб є/ш; мин. ч. відби/в, би/ла, би/ло; наказ. сп. відби/й; док., перех. 1) Ударами відокремлювати частину від цілого. || Ударами відокремлювати що небудь прикріплене, прибите; відкривати. || чим, безос.… … Український тлумачний словник
відбиватися — а/юся, а/єшся, недок., відби/тися, відіб ю/ся, відіб є/шся; мин. ч. відби/вся, би/лася, би/лося; наказ. сп. відби/йся; док. 1) Відламуватися, відпадати, відколюватися внаслідок ударів. 2) Захищаючись від когось, завдавати ударів. || перен.… … Український тлумачний словник
відгукувати — ую, уєш, недок., відгукну/ти, ну/, не/ш, док., розм. 1) Гукаючи, відповідати кому небудь. 2) Те саме, що відлунювати … Український тлумачний словник
відгукуватися — уюся, уєшся, недок., відгукну/тися, ну/ся, не/шся, док. 1) Гукати у відповідь на чий небудь поклик. || Відповідати на звертання; відзиватися. || Давати звістку про себе. || перен. На дію відповідати іншою дією. 2) перен. Виражати своє ставлення… … Український тлумачний словник
віддавати — даю/, дає/ш, недок., відда/ти, да/м, даси/, док. 1) перех. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне). •• Віддава/ти (відда/ти) Бо/гові (Бо/гу) ду/шу умирати, гинути. 2) перех. Виділяти із себе тепло, холод і т. ін. в навколишнє … Український тлумачний словник
віддаватися — даю/ся, дає/шся, недок., відда/тися, да/мся, даси/ся, док. 1) Віддавати себе під чию небудь владу, у чиє небудь розпорядження; здаватися. 2) Присвячувати себе кому , чому небудь. || Захоплюватися чим небудь. || Поринати, заглиблюватися в думки,… … Український тлумачний словник
відлунити — див. відлунювати … Український тлумачний словник
відлунювання — я, с. Дія за знач. відлунювати й відлунюватися … Український тлумачний словник
